Шістнадцятий випуск „Етномузики" присвячений ювілею професорки, докторки мистецтвознавства, завідувачки Кафедри музичної фольклористики ЛНМА імені М. В. Лисенка Ірини Довгалюк, чий вагомий доробок у галузі історичного етномузикознавства став суттєвим внеском не лише в українську, а й у загальносвітову музичну фольклористику. Як це вже стало традиційно для щорічників, приурочених знаним ученим, відкриває випуск короткий життєпис дослідниці, у якому сама І. Довгалюк пропонує читачам, як сказав би Квітка, „погляд на свій фольклористичний шлях" – у формі теплих цікавих спогадів про сплетіння життєвих та наукових стежок.

Численні та багатогранні напрацювання І. Довгалюк у царині історії української музичної фольклористики стали предметом ґрунтовного розгляду в масштабній публікації Андрія Вовчака, яка розпочинає рубрику „Студії". Автор уперше цілісно розглядає весь масив друкованих робіт І. Довгалюк та її популяризаційних проєктів, систематизує їх за основними проблемно-тематичними напрямами, що стосуються головно історії фонографування та видань української народної музики, а також постатей Осипа Роздольського й Філарета Колесси.

Закономірно, що присвята цьогорічної збірки зумовила появу в ній студій переважно історичного спрямування. Так, наступна стаття – завершальна частина нарису Богдана Луканюка із циклу „Причинки до біографії Климента Квітки", яка продовжує висвітлення історії спільних експедицій Климента Квітки та Олени Курило. Ефективність одночасної польової фіксації етномузикознавця та етнофілолога-діалектолога підтверджує вміщена наприкінці статті ретельна музична й словесна транскрипція балади з докладними коментарями обох дослідників.

Публікація Надії Супрун-Яремко оповідає про першого професіонального фольклориста Кубані – Григорія Концевича, який зробив значний внесок у формування музичної фольклористики цього регіону на межі ХІХ–ХХ століть. Висвітлено головні віхи діяльності Г. Концевича, проаналізовано його фольклористичні збірки та дослідницький нарис про чумацькі пісні.

Великою мірою продовжує історичну тематику й стаття американського науковця, випускника Кафедри музичної фольклористики Антонія Поточняка, у якій весільна традиція частини етнографічного регіону Вороняки (Львівська область) розглядається на основі зіставлення польових матеріалів автора із записами О. Кольберґа та О. Роздольського, здійсненими наприкінці ХІХ століття.

Аналіз цікавого історичного джерела – традиційного піснеспіву хасидів „ніґун", який записав із власної пам'яті Мойсей Береговський, – міститься у спільній роботі української дослідниці Ольги Коломиєць та трьох учених з Ізраїлю – Міхаеля Лукіна, Якова Мазора та Едвіна Серуссі. У розвідці також здійснено спробу зіставити цей ніґун із ладово спорідненими українськими мелодіями із зібрання Зиновія Лиська.

Дотепер невідомий широкому загалу джерельний матеріал – три листи Філарета Колесси – представляє Василь Коваль, відкриваючи публікацію епістолярію розгорнутою передмовою. Завдяки системному текстологічному аналізу листів проливається світло на досі незнані сторінки життєпису академіка в період Другої світової війни.

Завершує рубрику публікація білоруської вченої Тамари Якіменка, у якій характеризовано збірки етномузикологічних статей молодих музикознавців Білоруської державної музичної академії. Проаналізовано підходи молодих дослідників до різнобічного вивчення архаїчного вокального та інструментального фольклору Білорусі.

Підрозділ „Педагогіка" знайомить зі змістом навчальної програми „Традиційний спів та сучасне фольклорне виконавство" для магістрів спеціалізації „музичний фольклор", яку упорядкували рівненські колеги Людмила Гапон та Роман Дзвінка з Кафедри музичного фольклору Рівненського державного гуманітарного університету. Як зрозуміло з назви, програма зорієнтована на те, аби навчити студентів засвоювати як автентичний стиль виконання, так і його сучасні форми.

Рубрика „Рецензії, огляди, повідомлення" містить дві рецензії: Галини Пшенічкіної на довідкове видання про Кафедру музичної фольклористики та ПНДЛМЕ (Львів, 2019) та Ганни Пеліної на книгу Віри Мадяр-Новак „Антологія наукової думки про народну музику Закарпаття" (Ужгород, 2019). Огляд Лариси Лукашенко присвячено Міжнародному науково-освітньому проєкту "Folk Music Education for Future Generations" („Народномузична освіта для майбутніх поколінь") – "Folk_ME", одним із учасників якого від 2019 року є наша музична академія (керівник проєкту з української сторони – Юрій Рибак, учасники – співробітники ПНДЛМЕ). Чотири повідомлення – автори Ірина Довгалюк, Лариса Лукашенко, Христина Попович та Олена Серко – присвячено різноманітним етномузикологічним конференціям 2019 року: Міжнародному симпозіуму у Відні, 49-й Міжнародній баладній конференції у Вільнюсі, львівським Сьомим Колессівським читанням та Третій конференції молодих дослідників народної музики. Рубрику завершує Хроніка за 2019/2020 роки.

У додатках до цього випуску подано бібліографію І. Довгалюк, що не лише демонструє весь обсяг напрацювань ювілярки, а й служить інформаційним доповненням до вже згадуваної статті А. Вовчака.

Зауваження й пропозиції просимо надсилати на пошту Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології ЛНМА імені М. В. Лисенка (вул. О. Нижанківського, 5, 79005, м. Львів‒5) або на електронні адреси членів редколегії.

У статті запропоновано огляд 30-літньої наукової діяльності львівської етномузикологині Ірини Довгалюк у царині історії української музичної фольклористики. Багатогранний доробок дослідниці розкрито за основними проблемно-тематичним напрямами з урахуванням часової динаміки розгортання студій. Серед розглянутих напрямів: а) музично-етнографічна діяльність українського фольклориста Осипа Роздольського: б) історія видання української народної музики; в) фольклористична діяльність Філарета Колесси; г) історія фонографування української народної музики; ґ) народномузичне архівування (фоноархівування). Простежено особливості дослідницького стилю Ірини Довгалюк, теоретико-методологічний та прикладний інструментарій її історичних пошуків. Огляд підготовано головно на основі друкованих публікацій Ірини Довгалюк, а також аналізу її науково-дослідних та популяризаційних проєктів і заходів.

Ключові слова: Ірина Довгалюк, історія етномузикології, Осип Роздольський, фонограф, народномузичне фонографування, видання української народної музики, Філарет Колесса, народномузичне архівування (фоноархівування).

Продовження розвідки з попереднього числа „Етномузики" висвітлює спільні подільські експедиції в 1924–1925 роках фахівців різного профілю – етно­му­зикознавця Климента Квітки й етнофілолога-діалектолога Олени Курило. Їхні польові слухові записи поєднували фонетичну фіксацію поетичного тексту та ретельну нотну транскрипцію мелодії з усіма притаманними їй варіантними відхиленнями. Унікальним зразком такої запису є цитована в статті балада із докладними коментарями обох дослідників.

Ключові слова: Климент Квітка, Олена Курило, фольклористичні експедиції, дослідження, біографія.

У пропонованій статті авторка на базі деяких інформаційних статей сучасних кубанських діячів, двох авторських фольклористичних збірників – „Народные песни казаков" і „Музыкальный фольклор адыгов в записях Г. М. Концевича" – та дослідницького нарису „Чумаки в народных песнях" розглянула творчу особистість кубанського діяча як першого професіонального фольклориста, який зробив значний внесок у формування кубанської музичної фольклористики в період кінця ХІХ – першої третини ХХ століть. І хоча творча спадщина універсального музиканта збереглася лише частково, оскільки була знищена разом із великою його бібліотекою каральними органами радянської влади, а в скупій інформації про нього часом трапляються різночитання, авторка зробила спробу створити хронограф життєдіяльності кубанського митця Г. М. Концевича, висвітливши його музично-фольклористичну діяльність як аранжувальника, транскриптора та дослідника українсько-кубанської піснетворчості, а також розглянувши два його авторські збірники й нарис про чумацькі пісні.

Ключові слова: Григорій Концевич, Кубань, фольклор, козаки, збірник, народні пісні, аранжування, транскрипція.

Стаття висвітлює результати дослідження весільної музичної традиції окремих сіл етнографічного регіону Вороняки (Бродівський район Львівської області), здійсненого за методикою експедицій слідами попередників. У студії охарактеризовано, критично оцінено та зіставлено два весільні записи, зроблені наприкінці ХІХ століття – О. Кольберґа та О. Роздольського. Також завдяки залученню нового матеріалу, який зібрав автор із використанням питальника на основі скрипту О. Роздольського, простежено структурні, семантичні та репертуарні зміни у весільному обряді Вороняків упродовж понадстолітнього періоду.

Ключові слова: експедиції слідами попередників, О. Кольберґ, О. Роздольський, весільна традиція, Вороняки, етнографія, типологія.

У статті дослідників з України та Ізраїлю, об'єднаних спільними науковими проєктами, проаналізовано типологічні характеристики, а також версії та контексти функціонування одного із ніґунімів – традиційного паралітургійного піснеспіву хасидів. Цей зразок транскрибував із пам'яті видатний дослідник музичного фольклору євреїв Мойсей Береговський, означивши його як „тіш-ніґун" та відібравши 1946 року для видання у збірці хасидських мелодій під номером 3. У студії також здійснено спробу у першому наближенні зіставити „Тіш-ніґун № 3" із чотирма ладово спорідненими із ним українськими мелодіями з антології українських народних мелодій за редакцією З. Лиська.

Ключові слова: хасидська музика, Мойсей Береговський, ніґун, ніґуніми, мелодика, ритмічні малюнки, форма, равин Мордехай із Чорнобиля.

Об'єктом дослідження в цій науковій розвідці є три невідомі листи Філарета Колесси та лист його дружини Марії, які становлять цікавий джерельний матеріал для наукових пошуків і всебічних студій традиційної духовної культури, її носіїв, поціновувачів та дослідників тощо. Тому ці послання заслуговують на детальний текстологічний аналіз.

Результати такого аналізу дозволяють констатувати, що навіть поверхневий системний науковий пошук відкриває широкі можливості для подальшого поглибленого студіювання закладених в об'єкті дослідження на перший погляд незримих умовиводів. А вже відтак до отриманих побіжних наукових висновків варто застосувати мультидисциплінарний підхід, до якого би долучилися зацікавлені різнопрофільні фахівці: у цьому випадку не тільки етномузикологи, а й фольклористи, історики, біографи, релігієзнавці, зрештою колессезнавці тощо.

Ключові слова: Філарет Колесса, епістолярій, фольклор.

Разглядаюцца аб'яднаныя этнамузыкалагічнай праблематыкай зборнікі ар­ты­кулаў маладых музыказнаўцаў Беларускай дзяржаўнай акадэміі музыкі, вы­дадзеныя на працягу 1991–2013 гадоў.

Аналізуюцца падыходы маладых даследчыкаў да вывучэння ландшафтнай панарамы, рэгіянальных, тыпалагічных і функцыйных праяў беларускага песеннага і інструментальнага меласу архаічнага генезісу, яго арэалаў, асаблівасцяў інтанавання ў сістэмах каляндарна-земляробчага і жыццёвага цыклаў. Паказана, што артыкулы асвятляюць сферу інтанацыйнасці, якая выступае вызначальнай у гукавым фондзе этнамузычнай культуры беларусаў.

Улучаныя ў выпускі этнамузыкалагічнай серыі 1991–2013 гадоў распра­цоўкі маладых музыказнаўцаў паўстаюць разнастайнымі паводле прапанаваных у іх даследніцкіх напрамкаў і ракурсаў, падрыхтаваныя досведам класічнай беларускай і еўрапейскай этнамузыкалагічнай славістыкі, абапіраюцца на матэ­рыялы Фонаархіва этнамузыкі БДАМ і ўласных палявых экспедыцый аўтараў, адлюстроўваюць вынікі іх курсавых і дыпломных праектаў, этнамузыкалагічных дакладаў на міжнародных Навуковых чытаннях памяці Л. С. Мухарынскай.

Ключавыя словы: мелаландшафт, этнас, беларусы, архаічны пласт, каляндарна-песенная традыцыя, этнамузычная культура, функцыянальна-жанравыя групы, мелагеаграфія, ізамела, мелатып, арэал, рэгіён, этнапесенныя локусы.

„Традиційний спів та сучасне фольклорне виконавство" – одна з базових фахових дисциплін виконавського блоку „Фольклорне виконавство" в курсі підготовки виконавців традиційної народної музики та науковців-фольклористів. Програму курсу укладено відповідно до поточних навчальних планів Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету й призначено для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр" спеціалізації „музичний фольклор". У вступній частині запропоновано опис дисципліни, визначено її мету, загальні та професійні компетентності, знання, вміння здобувачів вищої освіти й очікувані результати навчання. Навчальна програма складається з трьох змістових модулів, кожен із яких включає певний тематичний матеріал та охоплює відповідні дидактичні завдання. Розкрито структуру навчальної дисципліни, вимоги до самостійної роботи, визначено засоби оцінювання результатів навчання. Розробку доповнено методичним забезпеченням дисципліни, списком основної та допоміжної літератури й переліком інформаційних інтернет-ресурсів.

Ключові слова: музичний фольклор, традиційний спів, виконавська реконструкція, традиційна манера співу, сучасне фольклорне виконавство.